Читать книгу Світло, яке ми втратили - Джилл Сантополо - Страница 24

Ми ніколи не говорили про те, що було після. Я ніколи не розповідала тобі, наскільки пригніченою почувалася. Як дивилася на пусті місця на книжкових полицях, що лишилися від твоїх книг, і не могла змусити себе чимось їх заповнити. Як не їла вафлі без сліз. Або як вдягала дерев’яний браслет, який ти купив мені на вуличному ярмарку на Коламбус Авеню – ми випадково натрапили на нього й гуляли там увесь день: їли тістечка й млинці та вдавали, ніби обираємо новий килимок для нашого уявного лижного будиночка.

Одного вечора, за два тижні після твого від’їзду, я дістала з полиці над кухонною раковиною пляшку твого улюбленого віскі. Ти залишив її також. Я наливала собі келих за келихом, спочатку з льодом, а потім, коли форма для льоду спорожніла, чистий віскі. Напій обпікав губи, але на смак був, наче твій поцілунок. А ще він тамував біль. Уперше після твого від’їзду я спала цілу ніч. Уранці почувалася жахливо і, зателефонувавши на роботу, сказала, що захворіла. А потім усе повторилася наступного тижня. І наступного. Я змушувала себе ходити на роботу, вчилася жити з болем.

Були магазини, до яких я не могла зайти, і ресторани, у яких не могла їсти. Протягом місяця я спала на підлозі, тому що, намагаючись заснути в нашому ліжку, відчувала, твою відсутність. На дивані було ще гірше. Він нагадував мені ніч після церемонії. Я пожертвувала половину свого одягу на доброчинність і викинула геть плакати, які висіли на стінах.

Через шість місяців після того, як ти пішов, я сиділа в напівпорожній квартирі й телефонувала Кейт.

– Я не можу тут лишатися, – сказала я.

– То й не треба, – відповіла вона. – Переїжджай до мене. Отже, я зібрала решту речей і переїхала, на два тижні. Кейт допомогла мені здати нашу квартиру, а потім я поїхала до Брукліна. Я не могла більше так жити. Потрібен новий район, свіжий початок. Але навіть змінивши район, я змушена була уникати ресторанів «Bubby’s», у якому ми були на весіллі Кевіна й Сари, «Red Hook Lobster Pound», де ми святкували День Незалежності. Ти був повсюди. Ми провели разом рік і два місяці, і але ці чотирнадцять місяців змінили мій світ.

Я написала тобі мейл, пам’ятаєш? У ньому не розповідала тобі, як почуваюся, як розвалююся на шматки.

«Відпочиваю в Гемптонзі[13] з Алексіс! Вирішила останньої миті, але буде весело».

Я писала це з удаваним захопленням.

«Щойно бачила виступ Бена Фолдса на фестивалі «SummerStage» – тобі сподобався б концерт. Як у тебе справи?»

А потім чекала, чекала й чекала на відповідь, яка ніколи не надходила. Я продовжувала згадувати твої слова про те, що ми підтримуватимемо зв’язок. Як ти казав, що завжди кохатимеш мене. Щоразу, перевіряючи електронну пошту, була охоплена сумішшю люті й печалі – таке глибоке розчарування, якого раніше ніколи не відчувала. Я починала писати тобі листи. Насправді дуже різкі. Але викидала геть усі й жодного не надіслала. Боялася, що, якщо кричатиму на тебе через континенти, ти взагалі мене викреслиш зі свого життя, і я ніколи не отримаю від тебе звістки. Я думала, що не зможу з цим упоратися.

Зараз, озираючись назад, я знаю, що тобі також було боляче намагатися рухатися далі, шукати власний шлях. Мабуть, моє повідомлення з Нью-Йорка було наче промінь, спрямований з іншої планети. Фестиваль «SummerStage»? Гемптонз? Я навіть не уявляла, що ти думав, коли читав це. Але потім? Потім я не могла зрозуміти, як ти можеш ігнорувати мене. Як однієї миті ти міг кружляти мене, цілувати й казати, що через мене почуваєшся непереможним, а потім раптом щезнути.

За два місяці після твого від’їзду від тебе надійшов мейл. Перший, який ти мені написав, відколи потрапив до Іраку.

«Радий, що в тебе все гаразд! Тут усе шкереберть. Вибач, що не відповів раніше. Тут важко пристосуватися, але робота мені подобається. Завдання виконано, але вони трохи мене ще потримають. Сподіваюся, ти гарно проводиш час у Нью-Йорку!»

Я перечитувала цього листа, мабуть, сотню разів. Або дві сотні. Аналізувала кожне слово. Кожен розділовий знак. Шукала приховані значення, будь-яку здогадку, за яку можу зачепитися й зрозуміти, як ти себе почуваєш або про що думаєш. Намагалася з’ясувати чи сумуєш ти за мною, чи знайшов собі іншу.