Читать книгу Курячий бульйон для душі - Эми Ньюмарк - Страница 24

Коли я прокинулася після операції з видалення, здавалося б, доброякісної кісти яєчників, на мене чекала несподівана та прикра новина. Лікар сказав мені, що в мене рак. Те саме жахливе «Слово на Р!». І що найгірше, рак яєчників, відомий як мовчазний убивця.

Мене переповнювали запитання й емоції. Як я маю жити? Що буде далі? Як я скажу про це своїм близьким? Чи втрачу я волосся?

Відтоді все зануртувало, мов буревій. Усе сталося дуже швидко. Хіміотерапія почалася за два тижні після діагнозу. Я дізналася, що, починаючи з чотирнадцятого по сімнадцятий день, моє волосся буде випадати пасмами. А я лише шість місяців, як вийшла заміж. Як мій чоловік поставиться до блідої, одутлої, голомозої жінки зі шрамами, нудотою та іншими потенційними побічними ефектами майбутньої подорожі? Як я збережу всю ту силу, впевненість і харизму, що привабили його до мене? Можливо, варто запропонувати йому піти? Урешті-решт, він, звісно ж, не такого чекав.

Я була налякана та почувалася безсилою й самотньою. Як тепер відновити рівновагу? І замість того, щоб день за днем дивитись, як випадає моє волосся, я вирішила взяти власне життя до своїх рук. На чотирнадцятий день я оселилась у розкішному готелі на березі океану, озброїлася широким асортиментом перук і шампанським. Моя прекрасна донечка та мої найкращі подруги, зустрівши мене там із ножицями і бритвою в руках, улаштували Вечірку Гоління Голови. Я завжди полюбляла вечірки, а в цієї, дійсно, тема була дуже оригінальною.

Направду, я не могла витримати, коли дивилася на їхні обличчя – ось вони побачили мене без волосся вперше. Натомість я хотіла, щоб вони стали частиною створення мого «нового стилю». Ми сміялись і плакали, а кожна з подруг по черзі обрізала та збривала моє волосся. Ми поділилися таким інтимним, яким більшість людей не ділиться. Це було одним із найглибших переживань, один із найбільш пам’ятних днів мого життя. Я опинилася перед дівчатами вразлива й беззахисна, як ніколи в житті. Я стояла на балконі, відчуваючи вітер поголеною головою, кидала погляд на своє віддзеркалення у вікні. На мій подив, я відчула свободу! Замість почуття небезпеки і слабкості я відчула внутрішню красу, невпинну силу й відвагу! Всі ми знали: це може статися з кожною з нас.

Того дня я змінилась. Я відкрила їм свою голову та свою душу. Я усвідомила, що ніхто з нас не знає насправді, що готує нам майбутнє. Достеменне – лише тепер. Отож, я не маю гаяти свій час на гризоту, не повинна дозволяти обставинам засмоктати мене у трясовину. Я мушу жити, радіючи коханню, дружбі, красі – всій тій радості, що мене оточує. Я обрала повне життя – на кожен день. Із волоссям чи без нього – хіба не однаково?

Деббі Сінґер