Читать книгу Клуб убивств по четвергах - Ричард Осман - Страница 10

Консультація добігла кінця, Рон і Джойс сидять коло поля для боулзу, у сонячному промінні виблискує холодне пиво. Рона наразі відволікає Денніс Едмондс – однорукий ювелір-пенсіонер із Раскін-Корт.

Денніс, із яким Рон раніше не балакав жодного разу, хоче висловити захват від дуже влучних аргументів, які той навів під час зустрічі.

– Глибоко копнув, Роне, глибоко копнув. Є над чим подумати.

Рон дякує Деннісу за добре слово й чекає наступного кроку, який знає наперед. І Денніс його робить.

– А це, певно, твій син? – каже Денніс, розвертаючись до Джейсона Річі, який теж нянчить пляшку пива. – Чемпіон!

Завжди ввічливий Джейсон усміхається й киває. Денніс простягає руку.

– Я Денніс, приятель твого тата.

Джейсон тисне чоловікову руку.

– Джейсон. Радий знайомству, Деннісе.

Денніс якусь мить глипає, чекаючи, чи не заведе Джейсон розмову, а тоді енергійно киває.

– Ну, радий зустрітися з тобою, я твій великий прихильник, дивився всі бої. Сподіваюся, ми скоро знову тебе побачимо?

Джейсон ще раз ввічливо киває, і Денніс дибає геть, забувши навіть удавано попрощатися з Роном. Батько й син давно звикли до таких втручань, тож продовжують розмову з Джойс.

– Так, називається «Відомі родини», – каже Джейсон. – Вони дослідили історію сім’ї й хочуть повозити мене різними місцями, трохи розказати про, власне, історію сім’ї. Прабабця-повія і все таке.

– Не бачив такого, – каже Рон. – Де показують, на BBC?

– На ITV. Воно справді дуже цікаве, Роне, – пояснює Джойс. – Я один випуск недавно бачила. Не пам’ятаєш, Джейсоне, про того актора? Він лікар у «Голбі-Сіті», але я ще бачила його в «Пуаро».

– Не дивився, Джойс, – каже Джейсон.

– Було дуже цікаво. Виходить, що його дідусь убив свого коханця-гея. Обличчя мав як з малюночка. Ой, Джейсоне, ти мусиш погодитися. – Джойс плескає долонями. – А що як у Рона був дідусь-гей, уяви собі! Мені б сподобалося.

Джейсон киває.

– Вони й з тобою захочуть побалакати, татку. На камеру. Спитали, чи ти погодишся, а я сказав, що нехай тоді не просять допомогти тебе втихомирити.

Рон сміється.

– Але ти справді підеш і в «Зірки на льоду»?

– Подумав, що може бути весело.

– О, я згодна, – каже Джойс, допиваючи пиво й тягнучись по наступне.

– Ти зараз дуже зайнятий, синку, – зауважує Рон. – Джойс каже, що бачила тебе в «Майстер-шефі».

Джейсон знизує плечима.

– Аякже, тату. Мені краще повернутися до боксу.

– Повірити не можу, що ти раніше жодного разу не готував макаруни, Джейсоне, – хитає головою Джойс.

Рон допиває залишки пива, а тоді махає пляшкою ліворуч.

– Он там, коло BMW, Джею – тільки не дивися зразу, – ото Вентем, я про нього розповідав. Я йому розказав, що й до чого, правда, Джойс?

– Він аж не розумів, пішки він чи верхи, Роне, – погоджується Джойс.

Джейсон відхиляється назад і витягується, ненароком зиркаючи при цьому ліворуч. Джойс приставляє стільця ближче, щоб краще бачити.

– Так, обережно й невимушено, Джойс, – каже Рон. – А то з ним Каррен, будівельник. Ти не зустрічав його в місті, Джею?

– Раз чи двічі, – каже Джейсон.

Рон знову дивиться в той бік. Розмова між двома чоловіками здається напруженою. Говорять швидко й тихо, рухи руками то агресивні, то захисні, але стримані.

– Вони там трохи чубляться, еге ж? – питає він.

Джейсон сьорбає пиво й знову дивиться в бік паркінгу, оцінюючи чоловіків.

– Вони як пара на побаченні, яка прикидається, що не свариться, – каже Джойс. – В «Піцца Експресс».

– Просто в яблучко, Джойс, – погоджується Джейсон, знову розвертаючись до тата й допиваючи пиво.

– Зіграємо в снукер сьогодні, синку? – каже Рон. – Чи ти вже йдеш?

– Я б з радістю, тату, але треба побігати в маленькій справі.

– Я чимось можу допомогти?

Джейсон хитає головою.

– Справа нудна, бігати небагато. – Він встає і витягується. – Тобі ж сьогодні ніякі журналісти не дзвонили?

– А мусили? – питає Рон. – Щось діється?

– Та ні, ти ж їх знаєш. Але кажеш, що не дзвонили, не писали – геть нічого?

– Мені прийшов каталог ванн із дверцятами, – тягне Рон. – Не хочеш розказати, чому питаєш?

– Ти ж знаєш, що я думаю, тату, – вони завжди щось вишукують.

– Як захопливо! – каже Джойс.

– Бувайте обоє, – прощається Джейсон. – Не напийтеся й не рознесіть цей заклад.

Джейсон іде. Джойс розвертає обличчя до сонця й заплющує очі.

– Хіба не гарно, Роне? Ніколи не думала, що мені сподобається пиво. А уяви, якби я померла в сімдесят? Так і не дізналась би.

– Вип’ємо за це, Джойс, – каже Рон і добиває своє. – Як думаєш, що з моїм Джейсоном?

– Думаю, що жінка, – каже Джойс. – Ти ж знаєш, які ми.

Рон киває.

– Так, мабуть.

Він дивиться, як син їде в далечінь. Він стривожений. Але з Джейсоном ще не було такого дня, на ринзі чи поза ним, коли Рон не був стривожений.