Читать книгу Клуб убивств по четвергах - Ричард Осман - Страница 8

Рон Річі, як це часто буває, і слухати нічого не хоче. Він тицяє тренованим пальцем у свій екземпляр угоди про оренду. Рон знає, що це справляє сильне враження – як завжди, – але відчуває, як його палець тремтить, а з ним тремтить і угода. Він вимахує нею в повітрі, щоб приховати те тремтіння. Та його голос анітрохи не втратив сили.

– А ось цитата. Це ваші ж слова, містере Вентем, не мої. «“Куперс-Чейз Холдинг” залишає за собою право розвивати забудову після консультації із жителями».

Ронів чималий кістяк натякає на фізичну силу, яку він колись мав. Каркас і досі весь на місці, наче в тупоносої вантажівки, що іржавіє в полі. Широке й відкрите обличчя готове за якусь секунду виразити гнів, недовіру або чого ще потребуватимуть обставини. Будь-що, що може допомогти.

– Оце воно і є, – каже Ієн Вентем, ніби говорячи з дитиною. – Ми зібралися для цієї консультації. Ви – жителі. Наступні двадцять хвилин можете обговорювати скільки заманеться.

Вентем сидить за розкладним столиком у передній частині загальної зали. Він горіхово-засмаглий, розслаблений, окуляри від сонця підняті на модельну зачіску з каталогів вісімдесятих. На ньому дорога сорочка-поло, а годинник на руці такий великий, що міг бути й настінним. З виду здається, що він чудово пахне, але нікому не хочеться підходити настільки близько, щоб дістати змогу переконатися.

Обабіч Вентема сидять жінка, молодша від нього років на п’ятнадцять, і татуйований чоловік у безрукавці, який прокручував стрічку на телефоні. Та жінка – архітектор забудови, а татуйований чоловік – Тоні Каррен. Рон кілька разів зустрічався з Карреном, а також чув про нього. Ібрагім записує кожне слово, а Рон далі тицяє пальцем у бік Вентема.

– Я не куплюся на цю тухлятину, Вентеме. Це не консультація, а засідка.

Джойс вирішує докинути слівце.

– Скажи йому, Роне.

Рон саме це й збирається робити.

– Дякую, Джойс. Ти називаєш свій план «Лісопарком», але при цьому пиляєш дерева. Це щедро, синку. У тебе гарненькі комп’ютерні зображення, все вилизано, сонце світить, хмарки купчаться, качечки в ставках плавають. У комп’ютері можна показати що хочеш, синку, а ми хочемо побачити детальну масштабну модель. З масштабними деревами й маленькими чоловічками.

Він зриває хвилю оплесків. Багато з них хотіли побачити масштабну модель, але, якщо вірити Ієнові Вентему, тепер уже справ так не вели. Рон продовжує.

– І ти взяв і навмисне обрав архітектором жінку, щоб я зараз не міг кричати.

– Але ж ти кричиш, Роне, – каже Елізабет, що сидить за два місця від нього і читає газету.

– Не кажи мені, кричу я чи ні, Елізабет! – кричить Рон. – Цей тип точно знатиме, коли я почну кричати. Гляньте на нього, вдягнувся наче Тоні Блер. Може, ти ще й Ірак тепер почнеш бомбити, коли вже так схожий, Вентеме?

Добре сказав, думає Рон, а Ібрагім ретельно записує все в протокол.

У часи, коли про нього писали газети, його називали «Червоний Рон», хоча тоді багато хто міг похизуватися такою приставкою. Фотографію Рона в газетах рідко не супроводжував напис «учорашні переговори між сторонами провалилися». Ветеран пікетів і поліційних камер, який пройшов штрейкбрехерів, чорні списки й сутички, пройшов страйки: італійські, повільні, погоджені й непогоджені, – Рон був скрізь. Грів долоні над жаровнею зі старою компанією з «Брітіш Лейленд». На власні очі бачив поразку страйку докерів. Пікетував у Воппінгу і став очевидцем перемоги Руперта Мердока й падіння друкарів. Рон вивів кентських шахтарів на трасу A1 й був арештований в Орґріві, коли придушили останній опір вугільної промисловості. По правді, людина менш невтомна, ніж Рон, могла б подумати, що притягує лиху вдачу. Але така доля слабшого, а Рон просто обожнював виступати на боці слабших. Якщо він коли-небудь бачив, що опинився з іншого боку паркану, то розвертав, викручував і трусив ситуацію так, щоб здавалося, що насправді все навпаки. Але Рон завжди сам чинив так, як проповідував чинити іншим. Він завжди тихо підставляв плече тому, кому треба було спертися, хто потребував додаткових кілька фунтів на Різдво, костюм або адвоката для судового засідання. Хто потребував захисника, того надійно захищали Ронові татуйовані руки.

Його татуювання тепер вицвіли, руки тремтіли, але вогонь усередині не згас.

– Ти ж знаєш, куди можеш засунути собі цю угоду, Вентеме?

– Благаю мене просвітити, – каже Ієн Вентем.

Рон уже починає видавати про Девіда Кемерона і референдум щодо членства в ЄС, але збивається. Ібрагім кладе долоню йому на лікоть. Рон киває як людина, яка своє зробила, і сідає, лунко стрельнувши колінними суглобами.

Він щасливий. І тут помічає, що його тремор на якусь мить ущух. Знову в ділі. Неповторне відчуття.