Читать книгу Клуб убивств по четвергах - Ричард Осман - Страница 9

Коли отець Метью Макі прослизає до задньої частини зали, дебелий чоловік у футболці «Вест Гема» викрикує щось про Тоні Блера. Людей прийшло багато, як він і сподівався. Це корисно, бо заперечень проти будівництва «Лісопарку» доволі. У потязі з Бексгілла закусок не розносили, тож він радий побачити тут печиво.

Він загрібає жменю, коли ніхто не дивиться, сідає на блакитний пластиковий стілець у задньому ряді й моститься зручніше. Чоловік в обтислій спортивній фулболці трохи видихається, і коли він сідає, вгору підносяться інші руки. Отець Макі сподівається, що приїхав даремно, але набагато краще пересвідчитися, щоб потім не жалкувати. Отець розуміє, що нервує. Він поправляє на собі колоратку, проводить долонею по густому сніжисто-білому волоссі й сягає до кишені по паличку масляного печива. Якщо ніхто не спитає про кладовище, то, можливо, це треба зробити йому. Просто будь хоробрим. Пам’ятай, що мусиш зробити.

Як дивно бути в цій кімнаті! Він здригається. Мабуть, від холодку.