Читать книгу Клуб убивств по четвергах - Ричард Осман - Страница 15

Сподіваюся, ви пробачите ранковий запис у щоденнику, але Тоні Каррен мертвий.

Тоні Каррен – це будівельник, який усе тут зібрав докупи. Можливо, це він виклав цеглу в моєму каміні? Хтозна. Хоча мабуть, що ні. Він, певно, доручав таке комусь замість себе, правильно? І щоб поштукатурити, і що там вони ще роблять. Думаю, він більше наглядав за роботою. Але б’юсь об заклад, що десь тут є відбитки його пальців. Що дуже захопливо.

Учора ввечері цю новину мені телефоном розказала Елізабет. Я б ніколи не описала Елізабет словом «задихана», але якщо чесно, десь так її голос і звучав.

Тоні Каррену проломили голову – нечаста оказія – рукою (або й руками) невідомого. Я сказала їй, що бачила разом із Роном і Джейсоном сварку між Карреном і Вентемом.

Елізабет відповіла, що вже знає про неї, тож вона, певно, вже поговорила з Роном раніше, але ввічливо вислухала те, що я мала про це сказати. Я спитала, чи вона записує, а вона відповіла, що запам’ятає.

Хай там як, Елізабет має план. Вона сказала, що цього ранку побачиться з Ібрагімом.

Я спитала, чи можу в який-небудь спосіб придатися, і вона відповіла, що так. Тож я попросила той спосіб описати, але вона загадала мені стримати коней, бо скоро про все дізнаюся.

Тож я тепер, мабуть, сиджу й чекаю на вказівки? Пізніше я їду на мікроавтобусі до Фейргейвена, але про всяк випадок триматиму мобільний увімкненим.

Я стала людиною, яка тримає мобільний увімкненим.