Читать книгу Клуб убивств по четвергах - Ричард Осман - Страница 21

Старший детектив Кріс Гадсон заводить свій «форд-фокус» на довгу й широку під’їзну дорогу, що веде до Куперс-Чейза. Рух на трасі був доволі стерпний, і він сподівався, що справа не забере багато часу.

Оглядаючи околицю, Кріс роздумує, нащо тут стільки альпак. На гостьовому паркінгу немає вільних місць, тож він обережно заїжджає на бордюр і виходить під кентське сонце.

Кріс бував у громадах пенсіонерів і раніше, але очікував не такого. Тут ціле селище. Він прогулюється повз людей, що грають у боулз, поки на кінцях поля в холодильничках охолоджується вино. Одна гравчиня – украй літня жінка, що курить люльку. Він іде, куди веде звивиста стежка, крізь бездоганний англійський парк, обабіч якого – по три поверхи квартир. На патіо й балконах пліткують, насолоджуються сонечком. Друзі сидять на лавках, бджоли гудуть у кущах, легенький вітерець дзенькає кубиками льоду. Кріса це все глибоко обурює. Він – людина вітру й дощу, людина з піднятим на пальто коміром. Якби Кріс міг, то впадав би на літо в сплячку. Він не вдягав шортів аж від 1987 року.

Кріс переходить паркінг для місцевих жителів, проминає червону поштову скриньку, яку ніби перенесли сюди просто з поштівки, від чого дратується ще сильніше, а тоді знаходить Вордсворт-Корт.

Він дзвонить у дзвінок до квартири 11: містер Ібрагім Аріф.

Коли йому відчиняють, Кріс проходить встеленими розкішним килимом сходами й стукає в солідні дубові двері. А тоді опиняється у квартирі Ібрагіма Аріфа й сідає навпроти господаря. І навпроти Рона Річі.

Рон Річі. Ну хіба не дивина? Кріс аж сторопів, коли їх представили. Батько того, кого Кріс розслідує – що це таке? Удача? Щось зловісніше? Детектив Гадсон вирішує, що просто дасть ситуації розігратися. Він вірить у це, і якщо трапиться якась зачіпка, він її помітить.

Але дивно, що «Червоний Рон» врешті опинився тут. Бич директорів, гроза компаній «Брітіш Лейланд», «Брітіш Стіл» і всіх інших «Брітішів», які спадають на думку, – у Куперс-Чейзі, серед жимолості й «ауді»? Якщо чесно, Кріс його навряд би впізнав. Рон Річі, вдягнений у штани й светр від різних піжам, розстебнуту олімпійку й костюмні туфлі, з відкритим ротом озирається довкола порожніми очима. Він геть розвалений на вигляд. Кріс почувається ніяково, ніби втрутився в чиюсь приватну розмову.

Ібрагім пояснює старшому детективу Крісові Гадсону ситуацію:

– Розмова з офіцером поліції може виявитися для літньої людини неабияким стресом. Це не ваша вина. Саме тому я запропонував провести бесіду тут.

Кріс легенько киває, тому що він добре навчений.

– Запевняю, що містерові Річі нічого не загрожує, але якщо ви кажете, що він має інформацію, то мені треба поставити йому кілька запитань.

Ібрагім повертається до Рона.

– Роне, він просто хоче попитати тебе про сварку, яку ти бачив. Пам’ятаєш, ми про це говорили? – Ібрагім знову дивиться на Кріса. – Він іноді забуває. Він дуже старий, шановний старший детективе. Дуже, дуже старий чоловік.

– Гаразд, Ібрагіме, – каже Рон.

Ібрагім легенько плескає Ронову долоню й повільно говорить до нього.

– Я думаю, Роне, що все доволі безпечно. Ми бачили посвідку цього джентльмена. Я зателефонував до його відділка, а тоді ще погуглив його. Пам’ятаєш?

– Я просто… просто не знаю, чи зможу, – каже Рон. – Не хочу нікого наражати на халепу.

– Містере Річі, не буде ніякої халепи, – запевняє Кріс. – Я це гарантую. Просто може виявитися, що ви маєте важливу інформацію. – «Червоний Рон» тепер лиш тінь себе колишнього, і Кріс ясно розуміє, що мусить грати обережно. Безперечно, поки що не згадувати про Джейсона. Нагода пообідати в пабі також швидко щезає. – Містер Аріф правий, можете все мені розказати.

Рон дивиться на Кріса, а тоді знову на Ібрагіма – шукає підтримки. Ібрагім стискає руку друга, і Рон знову дивиться на Кріса, а тоді схиляється вперед.

– Думаю, я б радше поговорив із жінкою.

Кріс відпиває м’ятного чаю, якого йому заварив Ібрагім.

– Із жінкою? – Він дивиться на Рона, а тоді на Ібрагіма. Ібрагім допомагає.

– З якою жінкою, Роне?

– З тією самою, Ібе. З тою, що приходить до нас і розказує. З тією, що з копів.

– А, точно! – каже Ібрагім. – Констебль де Фрейтас! Вона часто приходить з нами поговорити, старший детективе. Про замочки на вікнах. Ви її знаєте?

– Аякже. Так, вона в моїй команді. – Кріс намагається пригадати, чи Донна де Фрейтас – це та молода констебль із уявними шнурками. Він був майже певен, що так. Вона перевелася зі столичної поліції, і ніхто не знав чому. – Ми дуже тісно працюємо разом.

– То вона бере участь в розслідуванні? Це чудова новина. – Ібрагім аж сяє. – Тут усі люблять констебля де Фрейтас.

– Ну, вона офіційно не входить до команди розслідування, містере Аріф, – каже Кріс. – Вона опікується іншими важливими обов’язками. Ловить злочинців… і так далі.

Рон та Ібрагім не кажуть ані слова, лиш очікують їх від Кріса.

– Але це чудова думка. Я був би радий мати її в команді, – каже Кріс, обдумуючи, з ким про це доведеться поговорити. Має знайтися хтось, хто винен йому послугу.

– Вона хороша офіцерка, – каже Ібрагім. – Робить честь поліції.

Ібрагім знову серйознішає й повертається до Рона.

– А що як цей симпатичний детектив і наша подруга, констебль де Фрейтас, прийдуть до тебе разом? Так тобі було б легше поговорити, Роне?

Рон вперше сьорбає чай.

– Так було б чудово, Ібе. Так би мені підійшло. Я ще й із Джейсоном поговорю.

– Джейсоном? – нашорошується Кріс.

– Ви любите бокс, синку? – питає Рон.

Кріс киває.

– Дуже люблю, містере Річі.

– Мій хлопчик – боксер. Річі.

– Я знаю, сер, – каже Кріс. – Ви, певно, дуже ним пишаєтеся.

– І він тоді був зі мною, тож теж має бути присутній. Він теж бачив сварку.

Кріс киває. О, це все дуже цікаво. Мандрівка виявилася недаремною.

– Радо приїду знову, щоб поговорити з вами обома.

– І привезете констебля де Фрейтас? Як чудово! – каже Ібрагім.

– Аякже, – каже Кріс. – Аби тільки відшукати правду.