Читать книгу Клуб убивств по четвергах - Ричард Осман - Страница 19

Справа на Тоні Каррена, яку видали старшому детективу Крісові Гадсону, була така товста, що дуже втішно гупала, якщо впустити її на стіл. Як він щойно і зробив.

Кріс сьорбає дієтичної коли. Іноді він побоюється, чи не має від неї залежності. Якось детектив прочитав про дієтичну колу такий тривожний заголовок, що вирішив не читати саму статтю.

Він розкриває теку. Більшість спілкування Тоні Каррена з поліцією Кенту сталася ще до Крісового приходу до Фейргейвена.

Звинувачення в нападі, коли тому ще не було тридцяти, дрібні засудження за наркотики, небезпечне водіння, небезпечний собака, володіння незаконною зброєю. Несплата проїзду на автомагістралі. Справляння потреби в громадському місці.

А тоді пішла справжня історія. Кріс розпаковує взятий на заправці сендвіч невизначеного роду. В теці лежать розшифровки численних допитів з Тоні Карреном, що сталися за багато років, останній – після стрілянини в клубі «Чорний міст», коли загинув юний торгівець наркотиками. Свідок вказував, що фатальний постріл зробив Тоні Каррен, тож карний розшук Фейргейвена викликав Каррена на допит.

Тоді Тоні Каррен був причетний до всього. Якщо попитати, то кожен так скаже. Тоні керував у Фейргейвені наркоторгівлею і ще багато чим. Гріб чимало грошей.

Кріс читає гнітюче знайомий потік «без коментарів» у розшифровці допиту після «Чорного мосту». Читає, що свідок, місцевий таксист, скоро по тому зник. Був заляканий або й гірше. Місцевий будівельник Тоні Каррен вийшов зі справи чистісіньким.

То що це було? Одна смерть? Дві? Убитий наркодилер в «Чорному мості», а ще, мабуть, бідолашний таксист, який був тому свідком.

Але після 2000 року – нічого. Штраф за перевищення швидкості 2009-го – хутенько оплачено.

Кріс дивиться на фотографію, яку вбивця лишив коло тіла. Троє чоловіків. Тоні Каррен, нині мертвий. Його обіймає рукою тодішній місцевий дилер, Боббі Таннер. Наймані м’язи. Місце перебування наразі не відоме, але вони його скоро вистежать. І третій чоловік, місце перебування якого дуже сильно відоме. Це колишній боксер Джейсон Річі. Кріс роздумує, скільки газети були б ладні заплатити за цей знімок. Він чув, що інші офіцери вдаються до такого. Нижче впасти не можна, вважає Кріс. Він дивиться на усмішки, банкноти й пиво. Певно, на фото десь 2000 рік, коли в «Чорному мості» застрелили того парубка. Дивно думати про 2000 рік як про давню минувшину.

Кріс розриває упаковку «Твікса» і вивчає фото. За два місяці в нього щорічна медкомісія, і він щопонеділка переконує себе, що цього тижня вже точно нарешті повернеться у форму, нарешті скине зайвий стоун[1]. Той стоун, що викликає в нього спазми. Той стоун, через який він не купує новий одяг, про всяк випадок, і який не дає йому ходити на побачення, тому що кому він отакий потрібен? Той стоун, що стоїть між ним і світом. А якщо геть чесно, то два стоуни.

Такі понеділки зазвичай дуже хороші. У понеділок Кріс не їздить ліфтом. У понеділок він приносить їжу з дому. У понеділок він качає на ліжку прес. Але вже у вівторок або, якщо тиждень погожий, у середу світ знову підкрадається до нього, сходи здаються надто вимогливими, і Кріс втрачає віру в проєкт. Усвідомлення, що проєкт – це він сам, пригнічує його ще більше. Тож на столі з’являється випічка, чипси, куплений на заправці обід, легенька випивка після роботи, їжа на виніс дорогою додому, шоколадка дорогою після їжі на виніс. Їжа, отупіння, полегшення, сором – і повторення.

Але завжди є наступний понеділок, і котрийсь із них стане його порятунком. Той стоун скинеться й прихопить із собою другий стоун, що сховався за ним. На медкомісії він навіть не спітніє, натомість виступить як атлет, яким потай завжди себе вважав. Після чого надішле емодзі з пальцем догори своїй новій дівчині, з якою познайомиться в онлайні.

Він дожовує «Твікс» і шукає очима чипси.

Кріс Гадсон здогадується, що стрілянина в «Чорному мості» стала дзвіночком, який був потрібен Тоні Каррену. Мало все саме такий вигляд. Десь тоді він почав працювати на місцевого забудовника Ієна Вентема і, певно, вирішив, що на легальному боці житиметься спокійніше. Можна заробити солідні гроші, хоч і не стільки, скільки звик. Тоні мусив розуміти, що не завжди вдаватиметься проскакувати на самій удачі.

Кріс розкриває чипси й дивиться на годинник. У нього зустріч, тож, певно, треба йти. Хтось бачив, як Тоні Каррен із кимось сварився в день смерті, і той хтось наполягає на особистій зустрічі. Їхати недалеко – до громади, де живуть пенсіонери, там працював Каррен.

Кріс знову дивиться на фото. Трійко чоловіків, щаслива банда. Тоні Каррен і Боббі Таннер обіймаються. А трохи збоку, з пляшкою в руці й тим симпатично перебитим носом, – Джейсон Річі, кілька років по розквіту кар’єри.

Троє друзів п’ють пиво, стіл усипано грошима. Нащо лишати коло тіла цей знімок? Як попередження від Боббі Таннера чи Джейсона Річі? Чи попередження для них? «Ти наступний»? Швидше фальшивий слід або димова завіса. Ніхто не може бути аж таким тупим.

Хай там як, Крісу треба побалакати з Джейсоном Річі. А ще сподіватися, що його команда знайде зниклого Боббі Таннера.

А якщо точніше, то обох зниклих, думає Кріс, засипаючи до рота останні крихти.

Бо хтось же їх фотографував?