Читать книгу Музика води - Том Бойл - Страница 8

У намет вривається хлопчик, стискаючи в руці двогострий стилет. Дессауд злостиво коситься, Джонсон здригається. Мунґо підводиться й, натягнувши штани, застібає ременя. «Я лише хотів би дізнатися, що поганого ми вам…» – починає шотландець. Дессауд збиває його з ніг. І в ту ж мить до намету вбігає ще один хлопчик зі звісткою для Алі. Дессауд обертається до своїх співвітчизників, і в них зав’язується несамовита дискусія. Пальці сваряться, руки розмахують, бороди смикаються. Впродовж усієї конференції мандрівнику щастить вловити лиш одне-єдине слово, знову й знову повторюване, немов заклинання: Фатіма, Фатіма, Фатіма. Не зводячи очей з учасників переговорів, він нишком шарпає Джонсона за тогу.

– Джонсоне, – шепоче він, – що відбувається?

У того нажахані очі:

– Тс-с-с!

За мить Алі підводиться. Одноокий піднімає камчатну подушку. Дессауд із виразом огиди відшпурює кинджал, і всі троє простують геть із намету. Дослідник і провідник залишаються сам на сам зі стражем-нубійцем. Ну й піщаними блохами.

– Гей, Джонсоне, – шепоче Мунґо. – А що там із тією Фатімою, про яку вони варнякали?

– Біс його знає. Про що би не йшлося, а ви будьте певні, що не варто через те сушити голову.