Читать книгу Сучасні ділові документи та папери. Як правильно оформити і підготувати. Зразки та приклади - Вікторія Садовнича - Страница 6

Термінологія сучасного ділового стилю поповнюється іншомовними запозиченнями, здебільшого з англійської мови (наприклад: маркетинг, менеджер, брокер, дилер). Запозичення з інших мов становлять близько 10 % усього словникового складу української мови. Цікавим є процес засвоєння слів з інших мов. Відбувається він зазвичай внаслідок культурних, економічних, політичних контактів з іншими народами. Безперечно, запозичені з інших мов слова відповідним чином пристосовуються до фонетичних, граматичних законів української мови, тобто відбувається їх фонетичне, графічне, лексичне, граматичне освоєння (адаптація). Тому не завжди легко встановити різницю між питомо українським та запозиченим словом, особливо якщо це давнє запозичення чи запозичення з інших слов’янських мов, наприклад: влада, власний, ганьба, гасло, праця, чекати (з чеської), місто, хвороба, кишеня (з польської), посланник, чиновник (з російської), бадьорий, дьоготь (з білоруської), левада, огірок, м’ята (з грецької), бульба, коляда (з латинської), козак, шаровари, табун, отара, гарбуз (з тюркських мов).

Більшість запозичених слів зберігають характерні фонетичні, словотвірні, морфологічні ознаки. Наприклад, для запозичень із грецької мови характерні голосні [а], [е] на початку слова: афера, ера, епос; звукосполучення пс, кс у середині слова: лексика, псевдонім; суфікси – ад(а), – ид(а), – ід(а): олімпіада, панахида, піраміда та ін.

Своєрідним різновидом запозичень в українській мові є кальки – слова або вислови, скопійовані засобами української мови з іншої мови, тобто значуща частина оригіналу, що буквально перекладена і посідає в перекладі таке саме місце, як і в оригіналі. Наприклад, українське слово прамова постало з німецького Ursprache, а слова відмінник, співробітник виникли під впливом російських отличник, сотрудник. Розрізняють кальки лексичні, семантичні, фразеологічні.

Калькування є одним зі шляхів збагачення словникового складу мови. Однак у багатьох випадках воно стає причиною порушення мовної норми на лексичному рівні. Наприклад, поширене в українській мові неправильне вживання слів роздивляти, губити у словосполученнях роздивляти закон в першому читанні, губити впевненість замість слів розглядати, втрачати виникло в результаті калькування російських висловів рассматривать закон в первом чтении, терять уверенность. Невиправданим є використання таких кальок з російської мови, як добрий чоловік, рахувати своїм обов’язком, дана проблема, біля тисячі сторінок, не дивлячись ні на що, директор знаходиться у відпустці. Треба прагнути використовувати саме українські відповідники і конструкції: добра людина, вважати своїм обов’язком, ця проблема, близько тисячі сторінок, незважаючи ні на що, директор перебуває у відпустці.

Питання про використання слів іншомовного походження в українській діловій мові є складним, і вирішують його неоднозначно. Вживання необхідних запозичених слів не вважають негативним явищем, але надмірне, неправильне їх застосування однозначно оцінюють негативно. Звичайно, безоглядний мовний пуризм, який веде до збіднення лексичного складу, обмеження виражальних засобів мови, не завжди бажаний. Цікаві щодо цього міркування академіка А. Кримського: «Не варто сперечатися про те, звідки взяли слово, а намагання усунути такі іншомовні слова, які вже міцно ввійшли до української літературної мови, є просто зайвим, бо тут нашої філологічної заборони ніхто не послухає».

Добір, уживання слів іншомовного походження часто диктують обставини, умови та стиль спілкування. Недоречно вжиті слова не лише з мов віддалених, але й близькоспоріднених засмічують літературне мовлення. Однаково неприємно чути вислови «прийняти міри» чи «є пропозиція припинити дебати, бо нас лімітує час». Різниця полягає в тому, що перше із них є суржиковим, а інше пересичене «іноземцями».

Які саме слова іншомовного походження є необхідними в мові? Насамперед ті, яких не можна точно перекласти рідною мовою. Здебільшого це загальноприйняті науково-технічні терміни. З-поміж запозичених слів-термінів виділяють пласт інтернаціоналізмів – міжнародних слів, які вживають з тим самим значенням не менше, ніж у трьох неспоріднених мовах, і які мають греко-латинську основу. Терміни-інтернаціоналізми залишаються єдиними назвами зазвичай тоді, коли були запозичені разом із поняттям, наприклад: конус, перпендикуляр, бланк, штраф, аванс.

З російської мови запозичено багато слів, насамперед для називання нових понять, які в українській мові ще не мали ніякої назви. Запозичення вважають правомірним і тоді, коли засвоюється слово дещо іншого значення, ніж те, яке вже є в українського відповідника. Коли ж слово аналогічного значення є в українській мові, тоді запозичення перестає бути правомірним: це просто помилка, яка з’явилася внаслідок недостатнього знання лексики української мови. Так, наприклад, немає підстав запозичувати слово справка, бо є довідка, рішити (є вирішити), умісний (є доречний), появитися (є з’явитися), міроприємство (є захід), слідуючий (наступний), сводка (зведення), вопрос (питання), ошибка (помилка) тощо.

Слід пам’ятати, що навіть дуже схожі слова російської й української мов можуть мати неоднакове значення (див. таблицю нижче):

За статистикою, понад 70 % термінів у різних терміносистемах – це словосполучення. Вони становлять певну семантико-синтаксичну єдність, відтворюються в готовому вигляді.

Власне ділова термінологія – функціонально марковані одиниці ділового стилю мови – має те саме призначення, що й функціонально нейтральна. Протиставлені на рівні семантики, слова-терміни утворюють свої поля, що мають вузькогалузеву чи функціонально-стильову специфіку та призначення, так звану маркованість. Крім того, їх однозначно й автоматично сприймають мовці, у яких не виникає жодних побічних асоціацій. Інтенсивний розвиток промисловості, сільського господарства, науки, техніки спричинив до кількісних і якісних змін у лексичному складі офіційно-ділового мовлення. Утворення сотень нових термінів та номенклатурних позначень, зумовлене «термінологічним вибухом», позначилося й на властивій лише цьому стилю лексиці. Її стильова спеціалізація схожа на вузькогалузеву спеціалізацію термінів. Власне, це ті самі терміни, тільки стосуються вони не певної галузі знань – науки, культури та ін., а допомагають в оформленні думки для її однозначного вираження.

До функціонально маркованих одиниць, що передусім впадають в око завдяки своїй поширеності в різних жанрах цього стилю, належать специфічні усталені формули, вислови-кліше, що започатковують виклад у плані пояснення мети чи наміру спілкування: у зв’язку з, відповідно до, на додаток до, з огляду на, на підставі, з метою, при цьому, на виконання та ін. До традиційно вживаної офіційно-ділової термінології всіх жанрів слід зарахувати й назви документів, що репрезентують номенклатуру ділового стилю: акт, грамота, декрет, декларація, догана, закон, заява, заповіт, лист, угода, указ та ін. Кожен із жанрів стилю послуговується своїми різновидами паперів.

У процесі розробляння й укладання правових норм, а також внаслідок суспільної практики загальнонародні слова набували статусу юридичних термінів – звужували своє значення, термінологізувалися. Натомість спеціальні слова правового призначення могли набувати широкого використання. Лексеми однозначної семантики та відтворювані фразеологічні одиниці офіційно-ділової мови, потрапляючи в інші комунікативні різновиди мови, наприклад художній, науковий, публіцистичний (переважно в інформативні його жанри), детермінологізуються, зазнають якісних зрушень, набуваючи, зокрема, виразного оцінного чи експресивно-емоційного наповнення, генетично їм не властивого. В інших випадках мовці відчувають і певний вплив офіційного мовлення – потяг до штампованості, трафаретності, до стандартизованого відтворення думки – так званого канцеляриту.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в складній професійній ситуації та в контактах з представниками своєї професії. Мова професійного спілкування, зокрема фахівців з економіки, фінансової справи, передбачає також широке використання виробничо-професійної лексики. Спеціальні слова та вислови, притаманні мові певної професійної групи, називають професіоналізмами. Оскільки професіоналізми вживають на позначення певних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми розцінюють як неофіційні синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі та просторічно-жаргонні. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.

Професіоналізми виникають у двох випадках: коли та чи інша спеціальність чи вид занять не має розвиненої термінології (це, наприклад, полювання, рибальство, різні ігри та ін.) або як розмовні неофіційні замінники наявних у цій галузі термінів. Друга група професіоналізмів особливо поширена й досить активно поповнюється (наприклад: карданний пристрій – кардан, трансплантація – пересадка; отоларинголог – вушник та ін.). Це зазвичай загальнозрозумілі й часто загальновживані слова, які, проте, не належать до літературної мови.

Професіоналізми як група лексики в діловому мовленні мають такі особливості. По-перше, вони детально диференційовані від назв окремих предметів, їх частин та видових понять. По-друге, у цій групі слів відсутні назви для широких категорій однакових чи подібних реалій, кожна назва за своїм походженням і структурою зазвичай ізольована від інших, виникає стихійно на власній мовній основі. І нарешті, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення.

Серед професіоналізмів переважають слова загальнонародної мови, вжиті у специфічному значенні або в не узвичаєній для них формі. Так, поза літературною нормою перебуває вживання абстрактних іменників у множині: начальникам відділів треба уточнити свої обсяги, ми маємо типові застосування, цілий ряд диференціювань та ін. Як відомо, ці абстрактні іменники в загальнолітературній мові форм множини не мають.

До професіоналізмів належать також і слова загальнонародної мови, вжиті у спеціальному значенні. Так, наприклад, у загальнонародній мові слова кваліфікований, свідомий, якісний означають наявність у якихось осіб предметів певних властивостей або ознак. У деяких колективах усталилось вживання цих слів на позначення високого (власне найвищого) вияву названої ознаки чи властивості: кваліфікований у них означає «висококваліфікований», а не «той, що має певну кваліфікацію», свідомий – це людина надзвичайно високої свідомості; якісні показники – це показники високої (найвищої) якості та ін.

Окремо виділяють такі групи професіоналізмів:

– працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних сфер – зняти касу, підбити, прикинути баланс;

– користувачів ПК – мама – материнська плата; клава – клавіатура; скинути інформацію – переписати; вінт – вінчестер (жорсткий диск накопичення інформації);

– музикантів – фанера – фонограма; ремікс – стара мелодія у новій обробці; розкрутити (пісню, ім’я) – розрекламувати;

– викладачів – пара – заняття на дві академічні години, академзаборгованість, навантаження, вікно – вільні дві години між попереднім і наступним заняттям, лекція, аудиторія.

Професіоналізми здебільшого застосовують в усному неофіційному мовленні: виконуючи важливу номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. Доки їх вживають лише в усному мовленні й не виходять за межі відомства, шкода від них незначна (псується лише мова тих людей, які вживають професіоналізми в усіх випадках життя, а не лише в окремих робочих ситуаціях). У практиці писемного спілкування в межах одного відомства вони теж зрозумілі, але небажані, бо через них діловий папір перетворюється з офіційного у напівофіційний (або й зовсім неофіційний), набуває ознак приватної записки, а не документа. У міжвідомчій кореспонденції їх уживання небажане, а в окремих випадках і просто неприпустиме. Часто на ґрунті вживання професіоналізмів виникають непорозуміння в службовому листуванні. Так, наприклад, в одній рекламації було написано: «Заготовки зубчастих коліс не мають маркірування й свідків». Свідки – це професіоналізм, уживаний на позначення макетів деталей, що додають до кожної їх партії; проте це довелося роз’яснювати вже в наступному листі.

Часом переосмислене слово настільки не відповідає значенню основного, що необізнаній людині взагалі буде незрозуміло, про що йдеться: слово удар, наприклад, у текстильній промисловості вживають на позначення одиниці швидкості станка. Тому речення «Повідомте ударність нового агрегата» для пересічної людини буде «шифровим донесенням», а не діловим листом.

Припустимим у писемній мові вживання професіоналізмів є у виданнях, призначених для фахівців (буклети, інструкції, поради).