Читать книгу Вірші з поду (збірник) - Петро Мідянка - Страница 28

Листи тужили й важчали… Писались

І листя відбулось. Нічого не було.

І песіми нічними голосами

Підполонинське повнилось село.

І демонів поверження збулося!

А завтра… завтра – черговий трюїзм.

Ця дика дебря. Пересічна осінь,

Немов людина, що не має сліз.

Та що чекати? Знову безгоміння?

Чи ті ж нічні собачі голоси?

Живу собі. Коли б прийшло уміння

Порозуміть незаймані ліси.