Читать книгу Вірші з поду (збірник) - Петро Мідянка - Страница 29

Фіолетові прапорці пролісків у чагарничі.

В калюжах, холоднуватих калюжах

Давно не ремонтована сільська вулиця.

Пробуджується березнем

Звільнена від снігу земля на осонні.

Звичайно, не скоро на пивничні двері

Прилетять метелики…

Звичайно, не скоро з’являться

Тюльпанові голівки, наче жарини.

Зате в старій замшілій пивниці

Нинішнім паростом тогорічна картопля.

Віконечко для сонця не заґратоване.

І дрімає вона – повна статків.

І не зяє, не віддає порожнечею.

А були весни, що її зовсім не відчиняли.

Були весни, що шукали квасольку в шпаринах,

Коли не було що їсти.

І пивниця німо страждала від пустоти,

Страждала на провесні

Стара добра пивниця батька.

Одухотворена паростком, запахом

Була провесною, життям…