Читать книгу Вірші з поду (збірник) - Петро Мідянка - Страница 36

Степан Сабол, як Семенко – модерн.

Поміж Саболом, мною – бийте клиня!

Боготворять всі вірш «До Анни Керн»,

А я кажу: «Усьо ото лупина…»

Бо всевидящий чорний переляк

Воліє ігрища й забави обминути.

Прийди з Кальварії, о Фері Потушняк,

До нас, і скажем:

«Ми не Брути»[1]