Читать книгу Вірші з поду (збірник) - Петро Мідянка - Страница 34

Я зумисне пройшов ту вуличку,

Де тісненька лікарня.

Іграшкова лікаренька рудувата,

хворі зі запаленими повіками

Благально очікують рідних.

Ти прогулюєшся мимо огорожі

Зі стрижених грабів,

Милуєшся цвітінням верби,

Коли в шибах лікарні

Гасне останній промінь.

І ті шиби вкриваються

Фіранками з роси,

Бо надворі густо сутеніє —

Од Тиси до тебе, до будинку

Струменить прохолода.