Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 10

І зелений листок почорніє в воді

Кажуть щось відімкнув – а мовчиш

Не обходять сторожу слова золоті

ані звук ані знак ані миш

І покажуть що час догорає як хмиз

а за пагорбом кажуть – зола.

Гострим нюхом живе на пожарищі лис

– земляний і небесний – їх два

У повітрі сліди їх і нори – і тлін

втома їхнього роду і лють

а лютнева пора у снігах – як в золі —

і мелодії лютні – і блуд

Хто покаже і хто відімкне – відітни —

з ліній світла і звіра – як шерсть —

шість олив’яних снів золотих і – вони —

перебудуть і воду і персть

А поки що сторожа не спить і не п’є

Лис літає в пітьмі – золотим —

його світло і шлях проступає – стає

наче сніг по ярах – наче дим