Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 20

жасмину запах – срібний саксофон —

і мисль яка накриє снігом лиса

вода крізь пальці – як пісні сапфо

ліс янголів в повітрі – роздивися —

що хліб вітчизни – палець при вустах —

тоненька нить яка зшиває звуки

і форма часу мов горіх пуста —

а озирнешся наче хто постукав

за сім річок втікатимеш – і сім

ключів ламких сховати не забудеш

і лис при тобі в тлумі голосів

і млосний запах втягуєш у груди

який зникає як туман з ріки

немов стриптиз – осліпить голим тілом

вчорашніх птиць годуєш із руки

і звуки при лиці – як плями білі —

ліс янголів в повітрі – а при них

лиш лебедина шия саксофона

і очі золоті – і звук – і стих —

і шум – і шелест: тони і півтони

се темний вир – зварйована стезя

де звук легкий – мов снігова навала

і тіло саксофона – як лоза

як лук напнуте – але мить настала