Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 22

імператор китаю годує курей

або пил витирає з фарфорових таць

вчора вірш написався (се пристрасть старе)

як бамбукове світло мине, як сльота

чижинецькі полки на кордоні – двір

помаленько лаштунки збирає – з усюд

вістуни кажанами летять – поговір

гірш зміїних укусів – і нині і тут

небезпека – а він розмальовує шовк,

посполиті палацом чигають – і схід

на лиці – як мечем – увиразнює шов

гієрогліф минулих походів – а цвіт

в імператорськім саді – погашених свіч —

і телячої шкіри – він книжник і миш —

влада пахне книжками і мудрій сові

вірші теж – мов пісок – хтось нашіптує звиш

що ж покинути все – чи як воїн мечем —

павутиння сікти! – але ж вірші і кури

імператор лягає на ліжко – ачей —

його спальню минуть або він їх потурить