Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 32

усе забуваєш – дрібнішає вушко голки —

верблюд уже не пролазить – і сієш крізь сито літ

порох води і часу – цезарів і пророків —

звірів як темні числа – камінь як хліб

якби усіх позбирати під капелюхом сита

мабуть – се і є хліб вигнання – присутні вода і сніг

світ у зернятку світла – і теслі небесного зшиток

наче уявну предметність – воловий скріплює ріг

в оці орла відчитаєш – вогонь і пекучі стріли —

лев положився як пагорб – як довга жовта ріка

зерно усякого досвіду – у суті своїй – змертвіле

змерхла марихуана – спожита на хліб мука

поводирям не треба іти на запах – їх двері

прочинені – їм важливо жити отут – сей край

у їхніх змислах – в уяві – білий листок паперу —

а записи: плетені сіті – а пагорб: завжди гора

якомусь камінню потрібно дихати – хтось подібно

мусить лежати каменем – ковтнувши мовчання – їх

усе у минулому – у вічках парчевої сіті – хибні

креслиш пропорції – кажуть – не прочитавши своїх

янгол – се вірш – се звуки – світильники – луни

мислі як вушко голки – білої глини печать

усе забуваєш – метелики як парфуми

різними барвами світять – навіюючи печаль