Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 39

елегії – зернами сумніву, розмисли снами

сомнамбулою – в повітрі, уявою – по землі

снігом зеленим, капустою і бобами

переживеш зиму, майструючи пліт

із саламандрами в мандри – бачити в тих краях

жовту кість запаху – осінніх дерев чорноту

замість хмарин на небі – білу невинність яхт

із пасажирами в купі, калаталом на борту

ходиш знаходячи схожість берегом півдня,

де кукурудза й клепсидра – порох міжчасся війн

звуки – тереблені зерна – і персні у шлунку півня

у норах звірі і змії – всі вдома і всі живі

про що говориш з анатомом і тим що ковтає мечі

– миші – жуки – лисиці – павуки – горобці

гнізда і нори залиті – зашиті у шати парчі

великого переселення вої – смиренні ловці

логічного припису втрати – вивчають сліди

пустельні землі присунуться – і золотий ланцюг

слів розривається – залізо крові іржавіє – ти

ловиш ящірку мислі, як запахи ялівцю

мозолить очі – у домі на піску і семи вітрах —

пейзаж з аплікаціями будівель, горбів – і маяк —

однооким циклопом блимає – чайкою скиглить вітряк

сумніви на вечерю – риба – і теплий коньяк

вчишся писати елегії – як хвилі ходити морем

каменем бути – мовчати – любити дітей – а вірш

записувати на манжетах – вважати також що ворог

сіючи зерна сумніву – ховає в халяву ніж