Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 33

Ріг буйвола затвердне, наче бинт,

зима біліє. З торбою рибин —

як мову темну – вивчивши рабин —

потягся дим – і мандрівник з ослом

в незненане місто входить – і число

побільшало промовців за столом,

як пагорбів за містом, що довкруж

його обсіли наче квочку – муж

блудниці – пиворіз і п’є як вуж

з-за пагорба камінного навстріч

чужинське військо скаче – глупа ніч —

і метушня, і хаос – словом – січ

часи – непевні, всюди розбрат, страх —

і семисвічник на семи вітрах,

і юрби блудять по семи горбах

ослиця з сумом погляда на схід

і стійло в скелі, і вівси сухі,

і все просте – доламуючи хліб —

та мова як рослина, як листок —

друкарська фарба вицвіла – ніхто

сих стародруків не гортає том,

ніхто не пише: зав’язав сандал

простому чоловікові – вода

на нитці світла – флейта золота —

і знову кочівник з ягням малим

петляє в горах, пагорбом олив,

як садом світить, се – Єрусалим