Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 24

колись ти блукав пагорбами

коли ти блукав?

можливо коли прочитав послання

до Єгуди Аміхая

і уявив собі піщані згини

кам’янистої землі де кущі і деревця

немов поріділе військо що вкоренилося

аби затримати чужинців і пісок

кожне слово запишеш на плавникові риби

хтось піймає її і уздрить вцілілі букви

– здогадається – що твоєї мови не вивчить ніколи

твій народ згребли мов крихти зі столу

і ти один пам’ятаєш слова які не знає ніхто

і вони – попіл —

і ти – завершення – свого роду

колись ти блукаючи пагорбами

сходив у долини

коли ти сходив?

можливо тоді коли не було що їсти і пити

ти ловив запахи диму найближчого села

але заходячи туди не міг пояснити нікому

чого ти хочеш

чужинців не люблять ніде – а ти не був схожий

на сей народ

ніхто не дав тобі навіть крихти хліба

усі показували руками кудись у бік пагорба

а поруч: їхні пси хлептали ранішні помиї

і діти бігли за тобою – коли ти ішов геть