Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 29

флейта:

повітряна риба

але ніхто не повірить що вона літає

вона

лимонна блиcкавка

тому не кожен зможе тримати її в руках

: і цілувати ружові пелюстки її губ

: і розрізняти сто тисяч метеликів її звуків

її мелодія – виноградне листя на гербах авґустійших родів —

легкий запах французьких парфумів – що метеликами обсіли

кожну уголовину на лицях красунь

і коли сполохано вони злітають – їх проколюють

голками бажання мужчини – і носять на лацканах

як золоту прикрасу

її мелодія – осінні дими і картоплиння яке згрібають

поночі – діти доносять сухе бадилля і стають поодаль —

усе пахне картоплею – сирою землею – димом

усі звуки зв’язані цим постійним намаганням

вижити – і ставши лицем до вогню перебороти страх

голоду – тримаючи картоплину мов звук —

і не знати звідки це надходить

її мелодія – пенал підземного переходу – де двоє

студентів цілуються сидячи на його плащі – мов у човні —

щось імітують із Кама-Сутри – їхні сорочки

навипуск – а вона час від часу поправляє

розпатлане волосся – і сміється – знову і знову

застебаючи ґудзики на джинсах – і показує йому

язика