Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 43

спитаєш сни – не вірші: хоч вони

лози шнурівка – але їх пастушить

господар піль який читає сни:

і плід лози – всі дочки і сини —

і їх коліна – на вино роздушить

коли пісень благі кущі й рослини

піском присипле – й хвилі відійдуть —

і берега язик – немов жало осине —

розпечене повітрям – жар цитрини —

в човні хтось колихається мов ртуть

можливо – це рибалки – і ловець

із ними снів – що відпливали вчора

найстарший серед них – чудний вдівець —

що обміняв верблюда і овець

на промисел непевний і покору

важкий прибій – мов рипання шухляди —

збирає люд – й найстарший з рибарів

вирізує карби – і з грона винограду

зриває плід і роздає мов плату:

і неминуче не мине цей рід