Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 42

будиночок біля моря – тепла хвиля – пісок

посоловілі чайки – сомнамбули сонного пляжу

хмари летять – і берег до тіла присох

і висихає серпень – і вітер колючий гладжу

найменше тебе цікавить: куди воно все тече

може – у норах небесних усе покриває морок

земля по сусідству з морем – миє жовте плече

і бовтається на хвилях розмоклий массандрівський корок

так проминає тиждень – чайки нагадують: південь

пустими розмовами збуваєш час – і печаль —

яка у воді не розчинеться – з якою ідеш і підеш

яку вино не розбавить – і міцно заварений чай

і висихає серпень – немов тютюновий лист —

рибина ув оці фіксує засушений стан – отут

кожного разу – кожен південний лис —

здалеку нагадує море – і знає свій стислий статут

але розлогі – мислі – мов хмари і кораблі —

і дивен солодкий овоч – віршів і снів —

і вже морська піна темніє в м’якій смолі

і тільки оте і кажеш – приголосні – голосні