Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 30

мабуть, десь там угорі

риби, дзеркальні стави —

знову настромить на ріг

місяця світло – лови

звужену смужку сліду

говір дитинний – лисиць

камінь відваживши – дух —

дим із підземних криниць

там затуманює шлях

вогке білило горба

наче сирітський лах

між ялівцю і комах

кинутий Богом – труба

сточує звук він – укол

схими осині – зима

світла таємний закон —

як херувима змах