Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 40

Усі веселки випили воду – і риби літають в повітрі

велика яма світового океану – чорна діра – порох замислу —

що вислизнув рибиною з рук – і повернувся п’ятьма хлібами

повернувся сумовитим поглядом вибіленого як парус світла

рибалки приходять до човнів перевернутих як мушлі

що гудуть гулом минулого; тиньк води —

вогкий запах і ластовиння солі – бридкі медузи —

розпластаними плямами покрили лінію берега

Порипують човни – вітер сушить їм ребра —

а позеленілі сіті розхитують тінями замість дерев