Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 15

кактуси мексиканської музики розцвіли серед площ

вони пастухи запаху золотого руна овець

що стікають із пагорба – як молоко і тепло —

збивши південну пилюку пережувавши овес

погоничі їхні викрикують – женуть до яcнинь і олив —

сутінки тліють як вугіль – риба спить як вода

жінки виливають помиї – вервечкою вічний плин

в’яжеться в тілі музики – звуках немов плодах

загуслі слова з пом’якшеним «ль» – і прилип язик

тепло – тумани прив’ялі – платівка неба як сир

блеяння віддаляється – і гострий зміїний сик

металевий передзвін кактуса забирає в ясир

вихудлі гори зеленкою розлились і туман

фосфором електричного світла чи світляків

пульсує жилка на тім’ї ягняти – зима

сюди з суховіями прийде – одначе в якім

столітті – не знає ніхто – і здригає верстат

повітря стоячу воду – тчуться нитки і розмови

і купають ягнятко – хтось чекає листа

і музику – як сорочку – носять і ходять як сови.