Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 16

Чи самотності цезарів двір

і різдва дереворіз, як пуща,

протинаєш ніч немов папір

флейтою стебла і слів пастуших,

з ящірки і мушлі, з порожнин,

вигребши підводну сажу світла,

мідні труби витягнуть – один —

одиниця звуку, як ловитва,

в пазурах у звіра, у воді,

тіло не розідреш і не склеїш.

Оси схими – тільця золоті —

в чорноті каміння і камеї,

пустотілість мушлі – і пастух

полчищ звуку від труби і флейти.

Випасаєш тіла білий дух —

розітерту горошину крейди.