Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 18

за чарку і за стіл читаєш вірші

неначе і для них сі тайни і письмо

посли зими прозорі і смирніші

і золота бджола – липкого цвіту мох —

віконця Бога ліплені із глини

і голос наче дим над пустирем – і три

особи Божі – книга як години

дописана була час витікав

витримував ріку і тінь її спасенну

що з ліній берегів сповзаючи зника

ти з’єднував часів напівпрозору сцену

півкруглий знак питань у коло замикав

в зеленому піску твій паперовий янгол

зимівлю самоти покинув і забув

важку олію сну – і стовбурами яблунь

запахне тьма віків подібна на трубу

дорога лиць при рівновазі ліній

лаштуєш кораблі дописуєш стихи які

Господь простить – і з павутин осінніх

витрушуєш бджолу і крилець пил сухий