Читать книгу Нічний молочник - Андрей Курков - Страница 16

Яся заплакала близько другої ночі. За вікном було тихо, як у глибокій пивниці, де навіть миші не водяться. Ірина опустила ноги з ліжка на дерев’яну підлогу, гарячими долоньками розгладила обличчя, розплющила очі. Взяла на руки Ясю, піднесла ротиком до лівого перса, і в домі знов запанувала тиша. Спати відхотілося. Від дерев’яної підлоги до ніг перейшов бадьорий холодок.

Ірина згадала про Єгора. Оце кавалер! Сильний, високий, галантний. І в одязі має смак. Он як тоді, у машині, він одразу зауважив їй про хустину! Пересічний чоловік нічого не сказав би. Пересічному байдуже, що на жінці, тим більше на незнайомці. А він сказав! І не через те, що вона йому тоді сподобалась. Як таке опудало, закутане в сіру хустину, може комусь сподобатись? Та вона, зрештою, сама вирішила вдягатись, як опудало. Щоб спокійніше було вечорами від маршрутки додому йти. Щоб жоден з вічно підхмелених місцевих чолов’яг на неї уваги не звернув. Тому що Боже збав від їхньої уваги, їхнього вічного перегару і грубих рук. Це раніше їй здавалося, що треба завжди за собою слідкувати, і життя до тебе буде добрішим. Дослідкувалася, дофарбувалась! Затягнув її до себе в хату Михайло Якович, її перший учитель. Сказав, що старі світлини покаже. А закінчилося все вином, шоколадом і диваном, над яким на стіні висів гобелен з витрішкуватою зеленою русалкою. От тобі й уся романтика!

Яся знову заснула, затиснувши пиптик у роті. Ірина пальчиком ротик розкрила, пиптик вивільнила, але донечку далі тримала на руках. Лише сильніше притиснула її до свого тіла.

Знов про першого вчителя згадала. Нічого він її так і не навчив. Тільки «домашнє завдання» на багато років уперед влаштував – Ясю. Але Ірина про це не шкодувала.

Згадала, як вона Михайлові Яковичу повідомила про свою вагітність. Як він зблід одразу! Як за серце схопився!

А потім, десь через тиждень, новина: хату продав і з села кудись виїхав.

Втеча першого вчителя Ірину дуже збентежила. Вона просто повірити не могла, що сільський чолов’яга, дарма що вчитель, може отак швидко самоорганізуватися, спродати житло і вирушити в невідомому напрямку. А в його спорожнілу хату одразу після від’їзду господаря вселилася циганська сім’я: чоловік, жінка і трійко дітей. Чоловіка невдовзі посадили за продаж наркотиків. Через місяць і матір-циганку міліція з наркотиками взяла, але небавом відпустила. До колишньої вчительської хати почали вечорами сільські молодики навідуватися, і їм циганчата виносили пакетики з травою для куріння. Тривало це три-чотири тижні, а потім якось під ранок хату підпалили. Згоріла дотла. Циганка з дітьми встигла вискочити, лише волосся обсмалила. Ірина, вже з животиком і ранковою нудотою, ходила глянути на попелище. Розгледіла навіть згорілий диван, на якому зародилося Ясине життя. Пошукала поглядом гобелен з витрішкуватою русалкою, та дарма – шмаття горить швидше за дерево. Більше вона про першого вчителя не згадувала. До цієї ночі. А тепер чого згадала? Замислилась Ірина, та у відповідь лише знизала голими плечиками. Їй подобалась ця безгучна нічна розмова з собою. Подобалась тиша і в домі, і за вікном. Може, прохолодно було трішки, зате Яся, закутана в ковдрочку, ділилася своїм теплом з мамою.

А думки повернулися до Єгора. Згадала вона кав’ярню з вішаками. Згадала, як незручно було сидіти за столиком у пальті. Придбати б щось модне. Але на які гроші? За молоко їй платили по шістдесят гривень на день. Мінус двадцять одна гривня за дорогу. Лишається тридцять дев’ять. Мінус їжа та різні дрібнички для Ясі. Лишається нуль. Дірка від бублика.

Увечері після серіалу показували новини. У Донбасі страйкують шахтарі. Вимагають виплатити заборговану зарплатню. В Англії стюардеси домагаються підвищення оплати праці. Все у світі крутиться довкола зарплатні, довкола грошей! А що, коли їй, Ірині, попрохати у начальниці підвищення оплати? Останнім часом усе ж подорожчало. Он кілограм гречки вже коштує на п’ятдесят копійок дорожче, а дитяча суміш «Малюк» – на сорок! А скільки ж попросити? Та хоча б сімдесят гривень на день, а краще сімдесят п’ять!

Чомусь бажане в Ірининих думках одразу ж стало дійсним. Вона перерахувала свій бюджет уже за нової закупівельної ціни на її молоко, і вийшло у неї, що вже буквально за три тижні вона, не відчуваючи жодного внутрішнього дискомфорту, зможе пальто у тій кав’ярні повісити на вішак.

І все-таки в її кімнаті гаряче не було. Пірнула під важку ватяну ковдру. Ясю поклала поруч. І заснула миттю.