Читать книгу Перехід до блакитного океану. Поза конкуренцією - Рене Моборн - Страница 27

Люди – парадоксальні істоти. Ми прагнемо змін. Хочемо змінити світ на краще. Зміни заряджають нас енергією, змушують наші серця битись швидше, додають адреналіну. Та водночас більшість боїться, що в них не вийде. Нам потрібні гарантії.

Неважливо, наскільки крутий, упевнений, бездоганний ми маємо вигляд, – усередині ми вразливі. Коли ми думаємо про людей як про людей, а не як про керівників корпорацій, підприємців, державних чиновників і точно не як про людські ресурси, ми розуміємо, що поза титулами всі ми неймовірно вразливі. Ми хочемо запобігти доріканням. Намагаємось уникати ситуацій, у яких можемо здатись дурними. Намагаємось не показувати, що чогось не знаємо. У робочих умовах можливість відкритись, пустити до себе надто часто викликає страх втратити статус, повагу, безпеку та владу. Тож ми радше тримаємось того, що знаємо, а не відкриваємо те, що може бути. Це також стосується керівників, які часто мають найбільш вразливе еґо.

Це правда стосовно вас, стосовно нас, стосовно майже будь-кого. Це значить, що ми слабкі. Це значить, що ми люди. Прагнення та зусилля багатьох організацій стати більш творчими та інноваційними зазнавали поразки саме через те, що вони не помічали базових людських істин або не зважали на них. Такі організації не визнали й не вбудували в процес те, що ми називаємо людяністю. Натомість на людяність зважає процес задуму та досягнення блакитного океану.

Людяність створює в стратегічному процесі психологічне розуміння, і в результаті люди готові брати участь на кожному етапі, навіть коли сумніваються, не довіряють одне одному або скептично ставляться до успіху подорожі. Коли ми відчуваємо, що нас справді розуміють і цінують, бо ми є тими, ким є; коли відчуваємо, що нас поважають не тому, що ми чудові, надійні чи досконалі, а тому, що ми маємо що додати до спільної справи; коли, незважаючи на власну невпевненість і вразливість, ми хочемо змін, – ми вже не відчуваємо себе самозванцями, яким є що приховувати. Ми довіряємо іншим. Ми палаємо бажанням віддячити за віру, що її, як ми відчуваємо, вони мають у нас, відплатити їм, докладаючи зусиль для успіху.

Іншими словами, людяність дає впевненість у діях, бо викликає емоційне залучення. Людяність дозволяє нам розслабитись, відчути себе настільки впевнено, що ми можемо звернути увагу на те, чого ще не знаємо, і дослідити невідоме. Людяність надихає нас звертатись до нашої цікавості та багатого й потужного творчого потенціалу, що ним часто нехтують і наші організації, і ми самі. Людяність є критично важливою для реформування та переосмислення меж галузі.

Від людяності до творчої компетенції

У той час як людяність дає впевненість у власних діях, інструменти створення ринків та рекомендації щодо їхнього використання зміцнюють нашу творчу компетенцію. Інструменти створення ринків та рекомендації щодо їхнього використання дають людям інтелектуальне розуміння тієї «польової» роботи, яку слід виконати, щоб здійснити стрибок до блакитного океану.

Уявіть, що ви намагаєтесь досягти ідеальної фізичної форми. Правильна психологічна настанова переспрямує ваші думки з кухні до спортзалу. Упевненість у власних діях надихне на те, щоб сісти в машину, доїхати до спортзалу та почати заняття. Та, як вам скаже кожен спортсмен, для того щоб змінити своє тіло, вам потрібно знати деталі того, що доведеться робити: як часто ходити до спортзалу, як розминатись, які тренажери використовувати і в якому порядку, яку вагу ставити, скільки підходів робити, як дотриматись належного балансу між силовими і кардіовправами, як правильно харчуватись. Без знання всього цього ви не досягнете сили, стійкості та гнучкості, що необхідні для трансформації вашого тіла. Таку силу стратегії створення ринків дає системний процес, побудований на творчих моделях і дієвих інструментах. Інструменти й моделі дають вам детальну інформацію про те, що потрібне, аби створити й трансформувати ринки. Вони перетворюють вашу амбіцію на те, що ми називаємо творчою компетенцією, і дають вам важелі контролю, необхідні для трансформації меж ринку на вашу користь.

Коли впевненість у власних діях і творча компетенція зустрічаються, можна досягти справжніх результатів. Не слухайте, якщо казатимуть, ніби для перетворень достатньо чогось одного. Організація, що має впевненість, потрібну для досягнення блакитного океану, але не має знань, схожа на гравця в казино. На неї може чекати велика кількість неправильно скерованих зусиль та невдалих спроб. З іншого боку, організація, яка досконало знає, що можна і потрібно зробити для досягнення блакитного океану, але якій не вистачає впевненості для дії, ніколи його не досягне. Подивімось, як процес досягнення блакитного океану об’єднує те й інше.

Як влаштовані люди

Щоб допомогти людям набути впевненості діяти, у процес досягнення блакитного океану вбудовані три елементи, що звертаються до різних аспектів людяності. Це атомізація, власні відкриття та реалізація справедливого процесу. Розгляньмо кожен по черзі.

Атомізація

Хоча досягнення блакитного океану подає кардинально інший підхід до ринку, процес розроблений таким чином, щоб усередині самої організації цього не відчувалось. Процес визнає, що масштаб і новизна цілі можуть бути занадто відповідальними. «Ви хочете, щоб ми накреслили майбутнє за межами наявного ринку? Ви сподіваєтесь, що ми будемо мислити по-іншому та сформуємо межі галузі? Хіба ми… хіба я здатний на це?» Саме такою буде рефлекторна реакція багатьох людей, і це нормально.

Тоді як змусити людей досягти блакитного океану? Вам не потрібно цього робити. Тобто вам не потрібен один великий стрибок. Натомість ви розбиваєте завдання на маленькі, конкретні кроки, що потроху просуватимуть людей далі, що будуть надихати й посилювати їхню впевненість. Отже, наприклад, людей просять визначити фактори конкуренції в галузі. Або вказати на найбільші перешкоди в галузі на шляху до простоти. Або придивитись до груп покупців, які можуть отримати користь від вашої галузі, але зараз нічого не купують. У такій формі ці кроки розширюють межі нашого мислення, але жоден не перевантажує нас. І на кожному окремому етапі ніхто не зможе поскаржитись, що це надто великий стрибок. Та ці маленькі кроки приводять до стрибка в блакитний океан.

Назву цього процесу, атомізація, нам навіяв Ейнштейн, який вважав, що якщо ви розкладете будь-яку задачу на основні складники, тобто атоми, і зосередитесь на розв’язанні кожного по черзі, то навіть великі задачі перестають виглядати важкими і їхнього розв’язання стає можливим і з інтелектуальної, і з психологічної точок зору45. У процесі того, як люди помічають виконання кожного кроку, накопичуються докази того, що створення нового ринкового простору можливе. Люди починають усвідомлювати: те, що колись здавалося недосяжним, насправді – у межах можливого. У міру того як люди відчувають, що більшає їхня творча компетенція, страхи перетворюються на спокійну впевненість і гордість.

45

Поняття, яке ми називаємо атомізацією, було вперше запропоноване в нашій статті «Tipping Point Leadership» (2003а). Відтоді наші подальші дослідження показали, що атомізація має значний позитивний ефект на мотивацію людей до дії, оскільки ставить людей перед викликом – таким, як досягнення блакитного океану, – що під силу людям. Див. Kim and Mauborgne (2005, 2015а).