Читать книгу Історія нового імені - Elena Ferrante - Страница 9

До району вони повернулися через чотири дні. Того самого вечора Стефано запросив тестя із тещею та свояка до нової оселі. Більш запобігливим, аніж зазвичай, тоном він попросив Фернандо, щоб той розказав Лілі, як усе відбулося між ними та Сільвіо Соларою. Фернандо крізь зуби невдоволено підтвердив доньці слова Стефано. Відразу по тому Карраччі звернувся до Ріно з проханням пояснити, чому вони врешті за загальною згодою, хоча й неохоче, вирішили віддати Марчелло ті черевики, які він так хотів. Ріно повчальним тоном заявив: «У деяких ситуаціях немає іншого виходу». А потім одразу перескочив на ту халепу, в яку загнали себе Пасквале, Антоніо й Енцо, напавши на братів Солар і розбивши їхню машину.

– І знаєш, хто ризикував найбільше? – сказав він, нахилившись до сестри і поступово підвищуючи голос, – вони, твої дружки, борці за справедливість! Марчелло їх упізнав і утокмачив собі, що то ти їх підіслала. Що нам зі Стефано було робити? Хіба ти хотіла б, щоб тим трьом придуркам надавали палицями втричі більше, аніж надавали вони? Хотіла б, щоб їх покалічили?! І зрештою – через що? Через пару черевиків сорок третього розміру, які твій чоловік навіть узути не може, бо вони йому замалі і промокають у дощ? Ми примирили всіх, а ті черевики, оскільки Марчелло так кортіло їх мати, урешті віддали йому.

Слова, слова… Ними за бажання можна гори звернути, але й горя наробити чимало. Ліла ніколи не лізла за словом у кишеню, та цього разу, усупереч очікуванням, промовчала. Зітхнувши з полегшенням, Ріно єхидним тоном нагадав, що вона сама змалечку вбивала йому в голову, що їм треба розбагатіти. «Так от, – промовив він, сміючись, – не заважай нам багатіти, ускладнюючи життя, яке вже й без тебе досить складне».

Саме тоді – на подив хазяйки дому, але не решти присутніх – подзвонили у двері, і до квартири зайшли Пінучча, Альфонсо та їхня мати Марія із повною тацею свіжих тістечок, щойно спечених власноруч Спаньйоло, кондитером Солар.

Спершу здалося, що таким чином вони вирішили привітати молодят із поверненням з весільної подорожі. Стефано саме показував гостям світлини з весілля, які напередодні забрав у фотографа. «А на відео доведеться зачекати ще кілька днів», – пояснив він присутнім. Але швидко стало зрозуміло, що весілля Стефано й Ліли – то вже давно минула справа; тістечками святкували нове щастя: заручини Ріно й Пінуччі. Попередня напруга послабилася. Жорсткі нотки, що лунали в голосі Ріно кілька хвилин тому, змінилися на ніжні тони на діалекті, завуальовані вульгарні пропозиції, натяки відразу ж відсвяткувати заручини в цій гарній оселі сестри. Потім театральним жестом він дістав із кишені пакунок. У тому пакунку, коли з нього зняли паперову обгортку, виявився темний круглий футляр; а в темному круглому футлярі сяяла обручка з діамантами.