Читать книгу Переконання: революційний метод впливу на людей - Роберт Б. Чалдині - Страница 15

За певних обставин мені пощастило бути в Лондоні під час надзвичайних святкувань, приурочених до п’ятдесятої річниці сходження на англійський престол королеви Єлизавети ІІ. Хоча королева протягом багатьох місяців подорожувала країнами Співдружності, де відбувалися заходи на її честь, святкування досягли свого піку 4 червня 2002 р., коли програму в Лондон-Моллі відвідало понад мільйон гостей із Британії і всього світу. Підкреслені лестощі здивували багатьох дописувачів національних видань, які передбачали, що ювілей перетвориться на пшик і продемонструє неактуальність британської монархії в цілому і Її Величності зокрема.

Насправді все відбулось із точністю до навпаки. Упродовж кількох тижнів напередодні 4 червня присвяти, паради, концерти й спеціальні церемонії з ушанування королеви збирали натовпи людей по всьому Сполученому Королівстві, і вона теж у відповідь ушановувала ці заходи своєю присутністю. Особливий інтерес викликали запрошення на маленькі вечірки, на яких іноді під час прийому гостей королева могла звернутися до вас особисто.

Звичайно, нагоду зустрітися з королевою Єлизаветою ІІ вважали б винятковою за будь-яких обставин, але можливість побачити її серед помпезності й розкоші золотого ювілею додавала ще більше важливості таким подіям, про які було багато повідомлень у ЗМІ. Одне з них здалося мені особливо цікавим. Молода жінка, проходячи повз господарів невеличкого святкування, опинилась у жахливій ситуації: у неї в сумочці задзвонив телефон якраз під час зустрічі з королевою. Мобільний наполегливо дзеленчав, а вона, розгубившись і заціпенівши від ніяковості, безпорадно дивилася в очі Її Величності, прикуті до її сумки. Нарешті Єлизавета нахилилася до неї і підказала: «Треба відповісти на дзвінок, люба. Можливо, це хтось важливий».