Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 46

український поет

мусить писати римовані вірші

пішли ви…

тягти на собі черепашу ношу викривленої історії

хвороби з підозрою на алкоголізм

хоч

можна о 12-й вночі вповзти у мушлю майстерні

приятеля і пити з ним до ранку закусуючи запахом

свіжої олійної фарби і тирси підрамників

забувши зателефонувати дружині, так, про всяк випадок…

зранку стовбичити біля магазину разом із воронням

яке чорними ґудзиками пришите до пальта снігу

і як дадаїст вправлятися з коренями слів доходячи до повного абсурду

– алкоголь продають з 11-ї —

знати що естетика трикутних кіл і еліптичних квадратів замкнеться у чорному квадраті

– а в очах чорніє насправді —

читати спеціяльну літературу про алкоголізм – і дивуватись скільком із наших не пощастило

згадати що шевченко також був…

і півгодини бути щасливим від порівняння

не згадуючи:

бодлера – квітникаря

верлена – рембо – паризьких богемників

еліота – банкіра ялової землі

павнда – радіокоментатора і психа

(на переконання американських військових)

на ріках вавилонських уже нічого не висидиш

– бо ти не квочка —

на берегах сени: 14 тисяч художників намалюють аби продати

джоконду: голу чи з бородою – байдуже

аби не впізнав її да вінчі – він не знав про copyright —

на межиріччі гудзону та іст-ривер – поетом у нью-йорку – голубом небесним —

знаєш з останніх вістей що 138 тисяч наркоманів тричі на день займаються голкотерапією —

а гомосексуалісти та лесбійки – брати і сестри милосердя – любов’ю до ближнього

а гебреї чекають на месію

що ж залишається:

несплачені борги

виклик до суду

квиток до белґрада

– ручка – папір

– засохле чорнило – чорна кров комп’ютера —

і ця наркотична залежність: записувати слова

– коли морфологія схожа до морфію —

чи не боїшся передозувати?

– питають —

бо кохаються у мистецтві одноразових шприців

із засохлою людською кров’ю