Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 49

пишучи лист – адресатом вибравши океан – і тонке чаїне перо

вмокаєш у сіль що росте у воді – що каже нам про усе

навіть почути здатен сей телеграфний стиль – що тавром

горітиме в погляді звіра – Звізда яку сім’ям піску віднесе

за кілька миль – однаково скільки літ прочекаєш щоб хтось

з іншого боку – з інших років записав хроніку зим і кількість води

навіть в останніх днях із газетних статей зробить реєстр і до-

пише своє невміння чекати – оскарживши стиль писання – а ти:

стиль промовляти до всіх хто не вивчивши мови риб – мовою гризунів

рухами їх – лісом хвостів – слиною що стікає з їх язиків —

мовить тобі про сіль і плоди – зачинивши шухляду снів —

що розриває слово і звук – що солодші за червоні плоди маяків

що соком липким стікають в улоговини – потом любовним – плодом

і здригаються від задоволення – Він лежить наче звір – океан – і ти

біля шерсти його З околиць селища – реченням без крапок і ком —

в сандалях на босу ногу біжить пісня місцевого автора – і між тим

дописуєш першу частину впереміш з вином – яке віді вчора —

приходить сусідська дівчинка що знає про океан більше імен

і більше про сіль яку лиже як карамель – аніж ти зшиток слів змучиш – пори

року мінливі – зима була не найтяжчою – Гнітить затишшя німе

другу частину ніяк не почнеш – бо: 1) кисне вино – 2) дорожчають пера

про що ж ти маєш писати? Про зиму без снігу – про холод дрижачих рук —

про спалені книги за зиму – про попіл від них – за який заплатиш у мерії

бо там не повірять що ліпше спалити – аніж віддати у друк

отак півжиття-півзими серед піску та солі – крикливих жінок – води

звір що з тавром – приходить – наче зелений пагорб вогню й рослин —

мовчки вино і чорнило злиже з підлоги – зникне мов протяг – мов сиґаретний дим —

що ж знову чекати зиму – і слів щоб слова принесли