Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 51

Першого дня вони помітили величезний пагорб де поміж коричневих ліній

біліли стоси цукру

і всі пішли на штурм пагорба

Іншого дня – пагорб розкрився – біла площина збільшилася

і легше було дряпатися догори – дехто з них долазив до білого плато

але виявилося що біле зовсім не солодке – до того ж прорите чорними

значками – спочатку вони подумали що це могильник їхніх родичів

та попередників

але згодом – хтось із старших їхнього роду заперечив це.

Ще котрогось дня переважна більшість мурашви покинула золоті тиснені букви

і телячу шкіру яку використали на оправу цього видання

– особливо їм не сподобався запах —

і гайнули на кухню де завжди можна було чимось поживитися

і лише кілька пройдисвітів залишилися там

розглядати дивні знаки що були схожі на них —

рудуватих мурашок – наче мічених тонким пензликом

китайського каліграфа

і коли вони зупинилися на слові Ant

хтось хто дуже поспішав – прикрив книжку

і поклав на полицю

і майже через рік повернувся до тієї книжки і тієї сторінки

одразу помітивши що зліва від слова Ant

іржавіють кілька золотистих плям яких не стерти

це були душі тих сміливців

на столі – як завше – біліли кристалики цукру

і задоволені мурахи зі швидкістю світла тікали хто куди