Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 58

щоранку пекарні єврейські відчиняють з пітьми

перше що добігає – схожий на прудкість лисиць —

запах цинамону – розтертих із цукром яєць —

до цегляних синагог – і це є початком зими

бо тісто пахне сосною і зірваний вчора жасмин

разом із часником і цибулею сиґналить тобі з полиць

од сьомої починається лящання металевих замків

іржання сабвею – перегуки вуличних продавців —

вантажники носять фрукти залежно від попиту й цін

і кавуни смугасті схожі на тигрів з боків

а гарбузи галувинські – на голлівудських дів

вантажники-мексиканці – на олімпійських борців

а школярі підскакують: ось – жовтий шкільний автобус

стара підмітає вулицю – смердить дешевий тютюн

бруклін вовтузиться зранку – скаржачись на самоту

на драконячу ненажерливість і на свою хворобу

на металевий міст що вигнувся наче хобот

на це муравлище люду що знищить колись сатурн

хасиди – мов чорна смородина – обліпили гілля синагог

вони виноград арамейський – уманська глина і клей

дратва якою зшиває темні слова юдей

накинувши талес на голову – йому щось шепоче бог

і діти його щебечуть – мов райські пташки – бо

виспівує йому бруклін хлібом і рипом дверей

кожним коліном юдейським – рядком що теплий як сир

геометрією кабали – камінням єрусалиму

співом жінок в пекарні які наковтались диму

калаталом перед суботою – і молоком від кози

християнин – до пекарні; до синагоги – хасид

і – зголоднівши бруклін – ковтає слину