Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 62

в порту розвантажують рибу з китаю

запах солоний повітря тонке виїдає

спека висить – наче дим сиґаретний – і коле

листя легенів – й листки тютюну доокола

торси засмаглих людей – що живуть наче риба

з моря живуть – як поезія з рими —

хаос в гармонії: викриках – скреготі – поті

в цих кораблях – бруді – роботі

в кожного слово – як лорки розбита гітара

світиться серце – як гасова лампа пивбару

піниться пиво і кров закипає у жилах

дурять дівчат що удома чекають дружини

в череві цім – у посудині сну і вологи

в цьому порту де приймуть передчасні пологи

й діти народжені – знову самотні й прозорі

серед китів в океані й дельфінів у морі

серед сміття що замокло минулого тижня

цвіту що губить японська вишня

слів що лежать – мов мужчини на пляжі —

й тчуть се життя із повітря та пряжі

тут контрабанда – повії як заспані сови

і моряків чужоземних зграї та сонми

гупають в двері – скиглять – і фрази лайливі

діти збирають із мушлями в цьому заливі

мушлі дівчат припливають із сіл що довкола

гроші і досвід чіпкі наче школа

раннього бруду – і п’яного сну у пивбарі

і шепотіння – і зойку – і видиху пари

порт що приймає як жінка десяток мужчин

немов кораблі що вернуться з нічим

що ховає у пазусі складів і митниць шуму

звуків і злочинів запінену муть

чує спів – ні – поранену пісню кита

і дельфіна сурму: бо горлянка його золота

й свого сина зачатого в бруді пивниць

зойки спілих дівчат і розхитані рухи сідниць