Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 57

порожній East Village – заро5сла щока

Тарнавського – Бойчука й Рубчака

немає – Вони в 60-х

В каварні сидять попиваючи drink

забули про час і сидять отак рік

а може століття – Спитати?

але їх не викличеш з кнайпи сюди

бо їм там цікаво там пиво і дим

там перші дружини і треті коханки

вони розмовляють неначе брати

викликують Лорку – як їх тепер – ти

й чарують підпилу еспанку

ну знаєте – каже Богдан-і-Тиміш

(Ортеґа-і-Ґасет) – він каже сумніш

пора забиратись додому

бо чути повсюди оте Не пора

Вони усвідомлюють: чорна діра

їх може втягнути – й по всьому

посидьмо – відказує тихо Б. Б.

та хто там чекає удома тебе?

а тут хоч ці вірші й Антонич

зелений стримить у зеленім вікні

– мов ключ у замку – наче корок на дні

який хоч-не-хоч не потоне

куди це додому? – питає Ю. Т.

він в светрі червонім – як кактус – цвіте

не бачить він дому – пустеля

Еспанії без і наймення Міґель

що схоже на хрипи шахтарських легень

й католицькі шпилі костелів

отож порішили посидіти ще

трикутні трапеції гострих плечей

і повні бокали тріпочуть по стінах

Богдан-і-Тиміш і Ю. Т. і Б. Б.

мов змій триголовий вогнями сопе

а далі – Харибда і Сцила

під ранок вони – посварившись – мовчать

і пиво і сеча й дружини сичать

а далі ще старість по різних містах

усіх розведе – а при цьому столі

ще легко пропити образи старі

і марку приклеїти на листа