Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 53

втім що сніг називаємо флейтою – що з-поміж флейт

мови – найтонше стебло – і найглибша криниця для схову

звуків – для сурм міжвоєнної тиші що так полюбив лей-

тенант: і солдатам наказує вчити цю справу військову

але ж сніг для вояцького діла – не флейти вина – чи сурми

і летить – ніби янгол по небу літак – й розпорошує пір’я

яструбиної жертви – завинений в біле – як витнутий – аркуш пітьми —

у дрантливому тілі флейти нервово заліплює діри

може в музиці що поміж срібним і мідним – що сніг і вода —

випливає вітрилом – просмоленим дном корабельним —

лейтенант забуває накази – він марить: заквітне миґдаль

і солдати – мов сніг – розбрелись по селі за портвейном

лейтенант марить у сні – він поранений в голову – аполлінер

щось забув – він попросить в кінці сік з квасної капусти —

та селян тут нема – ангел смерті у дверях – прочинює двері —

він і очі замкне – вгорне в музику – пір’я здмухне і відпустить

у човні по ріці – а солдати тим часом портвейн принесуть —

та засмучені сівши при пагорбі – склавши шатро із рушниць і

витягають з кишень сухарі – запивають вином – сум – і сюр —

реалізм – смерть вже тут – бо довкола ворони й лисиці