Читать книгу Рік Потопу - Марґарет Етвуд - Страница 15

Не дай загордитися, Господи мій,

Звеличить себе незримо

Між решти Приматів, крізь гени яких

В Любові твоїй росли ми.

Для нас проминали мільярди літ,

Для тебе лиш Дні минали,

Але завдяки твоїй ДНК

І пристрасть, і розум постали.

Твій шлях незбагненний – веде він нас

Нехай і крізь мавпячі долі.

Та все ж ми під захистом повсякчас

Небесної Парасолі.

Якщо ж поміж нас марнославство росте

І пихи жага невситима,

Згадай нам про те, що Австралопітек —

Внутрішня наша тварина.

Отож, бережи нас від злих доріг,

Жадоби й осоловіння,

Аби не зневажить наш скромний рід

І мавпяче наше коріння.