Читать книгу Рік Потопу - Марґарет Етвуд - Страница 5

Коли перший подих зробив Адам

У цьому краю величнім,

Зі Звіром і Птахом від легко ладнав

І бачив Боже обличчя.

Всім дав імена – адже людський Дух

Проявний у мові сродній.

Усіх у Спільноту покликав Бог —

І не злякалось жодне.

Грались, співали, літали вони,

Радів ненастанно кожен —

І їхнє буяння гімном було

Великій Творчості Божій.

О, як же змаліла у наші часи

Творіння жага предивна,

Бо давню Спільноту звела на пси

Безжальна і хтива Людина.

О милі Створіння, чи зможем сповна

Вернутись на шлях Любові?

У наших Серцях вам дамо Імена

Й назвемо вас Друзями знову.