Читать книгу Рік Потопу - Марґарет Етвуд - Страница 24

Моє тіло – Ковчег мій земний.

Потоп його не здолає.

Всі Створіння – бо добрі вони —

Тіло в собі ховає.

Збудоване з генів воно і клітин

І має безліч нейронів.

Мільйони літ, що Адам проснив,

Живуть у ньому, як в лоні.

Я до Арарату безпечно втечу,

Коли довкруги розруха —

Покірно до суші пристане Ковчег

При світлі Святого Духа.

І там доживу, скільки жити рад,

В гармонії у взірцевій

Із кожним Створінням, яке на свій лад

Співає хвалу Творцеві.