Читать книгу Рік Потопу - Марґарет Етвуд - Страница 2

Хто Сад цей доглядає,

Чарівну цю принаду?

На цілий світ немає

Розкішнішого саду.

У нім Створіння Божі

Не знали зла ні лих —

Та Шкідники ворожі

Накинулись на них.

Тут квітнули Дерева

І врунились плоди —

А нині тут вирує

Лише пісок рудий.

Була Вода – а нині

Калюжа морова.

Жоднісінька пташина

Тепер тут не співа.

О мій нещасний Саде,

По тобі плач гіркий,

Аж доки не зарадять

Тобі Садівники.