Читать книгу Рок-н-рол, стакан, кохання - Валентин Терлецький - Страница 1

Звуки піаніно просочуються наче в самий мозок, спочатку – ледь чутно, потім – сильніше, настирливіше, поки не виокремлюються в струнку мелодію, яку ти нарешті впізнав. Це «Суліко», грузинська пісня.

Піаніно знаходиться в квартирі поверхом вище. У полуденній тиші звуки долинають чітко, їх не в змозі утримати навіть стіни. Ти чуєш мелодію наче поруч із собою, наче з сусідньої кімнати. Грає, напевно, дитина, бо тільки дитяча рука здатна видобувати такі незахищені і прозорі звуки. Пісня повторюється багато разів, замовкає на кілька хвилин, потім виринає знову, наче народжуючись із повітря.

Ти приклав вухо до жовтої шпалери, вслухаючись у шурхотіння таємничого простору межи стін. Так і є: звуки йдуть зверху, піаніно стоїть прямо над тобою. Дитина, вочевидь, самотня, покинута, бо грає одну і ту ж мелодію вже з півгодини. Ти дістаєш скрипку, смичок. Обережно, ніжно торкаєшся струн. Знаходиш тональність. І ось мелодія ллється вже з двох інструментів, з двох душ. Ти повторюєш «Суліко».

Музикант зверху почув твій голос, бо піаніно враз замовкло. Дитина, напевно, заскочена неочікуваним дуетом з нижнього поверху. Прислухається. Ти граєш сам. Піаніно мовчить. Ти опускаєш смичок. Мить тиші, і мелодія зверху долинає знову.

Ти підхоплюєш гру, починаєш імпровізувати. Дитина кидає грати. Раптом безжально вдаряє по клавішах, іще, іще. Ти зупиняєшся. Минає кілька хвилин. І знову «Суліко». Ти вловлюєш терцію, даючи музикантові зверху можливість виконувати соло. Дитина вже не лякається невідомих звуків, а грає впевненіше, голосніше. Так триває десять, двадцять хвилин. Вас розділяє лише підлога, або стеля, ви ніколи не бачили одне одного раніше, не бачите і зараз, але чуєте. І розумієте.

Домашній концерт нарешті закінчено. Дитина втомилася. Ти відкладаєш скрипку. І радієш, бо до цього разу не брав інструмента до рук вже кілька місяців. Цікаво, що думає зараз про ваш дует невідомий музика зверху?

…Відтепер ваші спільні концерти тривають майже щотижня. Дитина вже не лякається скрипки з нижнього поверху…